“І відійшов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі хлопці виходили з того міста й насміхалися з нього, і казали йому: Ходи, лисий! Ходи, лисий! І він обернувся назад і побачив їх, та й прокляв їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок і двоє дітей… А він пішов звідти до гори Кармел, а звідти вернувся до Самарії” (2 Царів 2:23-25).
Анонс проповіді Миколи Сіродана: Ця історія сталася багато-багато тисяч років тому, але вона стає живою реальністю для всіх, хто розуміє відповідальність за життя наших дітей.
У тих людей, які читають Біблію і не знають характер Бога ця історія викликає невдоволення, здивування, вони кажуть, що Біблія суперечить сама собі. Як це можливо, що це сталося? Невже Бог не любить дітей, що допустив загибель сорока двох дітей?
Ця подія змушує тебе і мене подумати трохи глибше чому це сталося?
Ці діти не були виховані в страху Божому, їхні батьки не вказали їм на те, що потрібно поважати старших, що був такий пророк Ілля, хоча всі тоді це знали. Вони не вказали їм на те, що замість Іллі, якого Бог взяв на небеса у вогненній колісниці, Дух Божий спочив на Єлісею і тому всі визнали, що сила Божа прийшла на нього. І раптом ці діти почали сміятися над Єлісеєм…