“А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих. І руки наклали на них, і до в’язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був” (Дії Апостолів 4:1-3).
Анонс проповіді Миколи Сіродана: Четвертий розділ нам відкриває реакцію священників, начальників, фарисеїв, садукеїв і всіх решти, котрі вважали себе дуже духовними. Вони побачили, що Петро та Іван починають не просто розповідь чи свідоцто про щось, а вони почали навчати народ. Ми читаємо, що навчати народ – то була частина книжників і вчителів, вони вчили і більш нікому не дозволяли цього. Побачивши, що учні вчать народ вони почали невдоволено обурюватись, тому що Петро та Іван не були в колі тих священників, тих які були при храмі, але вчили.
Як ви думаєте, чому в серці цих вчителів виникло таке обурення на дії учнів? Бо вони побачили, що втратили увагу народу, їхній авторитет було підірвано.