“Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас. Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі” (Захарія 4:9-10)
Анонс проповіді Віталія Репука: Наше життя – це сукупність маленьких речей. Дуже рідко в нашому житті стаються великі речі, переломні моменти. Ми живемо день за днем, можливо, іноді питаючи самого себе або, може, й Бога: «Господи, моє життя, занадто як на мене мало важливе, малозначне». Як Гедеон сказав, що: “…я наймолодший в своєму домі, в домі свого батька, а моя тисяча, вона найнужденніша в Ізраїлі”. Можливо, в чийомусь серці буває така думка: «Господи, що ж я можу для Тебе? Я такий малозначний. День за днем, які я проживаю, такі малозначні».
Звичайно, кожен із нас хотів би робити великі речі. Ми всі хотіли би зробити для Бога щось значне й велике. Ми всі хотіли би послужити Йому так, щоб прийшовши у небесне царство удостоїтися честі, великої похвали й нагороди. Але дорогі друзі, при всьому тому, що є багато бажаючих робити великі речі для людей і для Бога, хто хоче робити малі речі для людей і для Бога? Адже наше життя складене з малих речей. Богу потрібні інженери, лікарі, благочестиві водії маршруток, продавці, вчителі. Не всі можуть бути проповідниками світового рівня, чи будувати величезні храми, чи робити величезні проекти для Бога. Але Бог створивши кожного з нас неповторним, індивідуальним бажає, щоб кожен з нас у своєму серці, був вірним в нашому малому житті, в кожному малому нашому дневі.