«І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов. Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити! І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати. Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже. А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто на кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!» (Луки 9:57-62)
Анонс проповіді Миколи Сіродана: Кожен з нас розуміє, що ціна слідування за Ісусом Христом не низька, вона висока. Що це означає? Ми слідуємо за Ісусом Христом, слідуємо тому, що написано на сторінках священного Письма, тому, до чого закликає сам Бог. Учні, перш ніж піти за Ісусом Христом, залишили свої сіті. Потім вони говорили, що залишили все й очікували нагороди.
У нашому житті бувають моменти, коли ми чуємо заклик наслідувати Ісуса, але відхиляємо його, відкладаємо на деякий час. З самого ранку Ісус нас закликає до спілкування з Ним, але ми спершу робимо один дзвінок, потім другий, третій, потім хтось повідомляє, що треба терміново виїжджати кудись… і так відхиляємо заклик до спілкування з Ісусом. Людина начебто говорить: «Я піду за тобою, але дозволь мені перш…»
Навіщо ти приходиш до Ісуса? Кажеш, що будеш слідувати за Ним, а потім тут же кажеш, щоб Він озволив тобі пожити для себе, років десять… Краще було б взагалі не підходити, нічого не говорити, якщо потім так чинити.